їнським працюючим народом. Я зрозумів, що закордонні капіталісти давали нам зброю та гроші лише на те, щоби нашими руками відібрати собі на Україні фабрики і землю, які український робітник та селянин видер їм під час революції.
Я побачив, що жовто-блакитним прапором гаслами самостійности України, лише прикриваються наші ж таки поміщики й багатії, щоби досягнути своєї ціли: за допомогою закордонних багнетів — повернути Україні старі порядки. Одягнути важке ярмо на українського робітника і селянина.
Перед тим, як зголосився до ҐПУ, я побував в різних місцевостях України. Приглядався й прислухався… Я переконався, що радянська влада на Україні — є правдива влада українських трудящих мас. Що лише в ній наш рятунок та надія на світле майбутнє.
Я зрозумів, що організуючи повстання, підбурюючи несвідомих селян на боротьбу зі своєю владою, я робив важкий злочин проти свого народу. Що я цим штовхав село на злочинний і шкідливий для нього ж самого шлях.
Мене мучило сумління… І я рішив віддатися в руки робітничо-селянської влади та принести їй своє покаяння…
Серед селян почувся глухий шепіт, шморгання носами.
Отаман важко сів на лавку.
Як вбивника тягне подивитися на лице своєї жертви, так Хмару непереможно тягнуло глянути на обличчя селян.
Не переміг себе і повів поглядом по залі.
