Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Це визнає і сам письменник, заявляючи не раз у захоплених ліричних відступах, що образи і художні засоби Гоголя стоять перед ним недосяжним ідеалом.

«О, рудый Панько! — говорить він у одному такому відступі: — дай мне твоего волшебного пера начертать хоть слабую картину летней малороссийской ярмарки, представить этот водоворот двуногих и четвероногих, этот нестройный шум, говор, мычанье, ржанье, крик, хохот, брань, песни; изобразить живописные кучи румяных яблок, пирамиды арбузов, золотые горы дынь… Много-много я написал бы, но все это будет слабое подражание. Прочитайте лучше «Сорочинскую Ярмарку» нашего Панька, и вы будете иметь ясное понятие о том, что делалось в Густыне 15 Августа некоторого года» (Оповідання «Телепень», 1836).

І справді, старанний перелік речей, які бачить перед собою письменник, звуків, вражінь, які він сприймає, величезна кількість епітетів, опреділень, — це все не підноситься понад голу номенклатуру, не дає картини, не збуджує емоції, — і в цілому залишається справді «слабым подражанием» Гоголеві.

Другою — і корінною — відзначальною рисою руських творів Гребінки є відсутність ідейного стрижня і звідси — випадковість сюжетів, поверховість, безсистемність виображення. Величезна кількість сюжетів Гребінки, особливо в оповіданнях і нарисах, — це ряд нанизаних