Ця сторінка вичитана
Зирни — збіраються вже люде!
Тебе послуха гетьман злий;
Для його сором ти забула,
Рідню, і Бога, і покій
На-вік згубила…
МАРУСЯ.
Що я чула?Лиха годинонька моя!
Катують батька… гетьман… мати
Передо мною тута в хаті…
Чи з глузду зсунулася я?
Мана це, чи що?
МАТИ.
Господь з нами!Це не мана — перед очами
Твоїми матінка твоя.
Чи вже ж цього ти не чувала,
Що як від нас помандрувала,
На звірость ворогам як знав,
Царю твій батько на гетьмана
Про де-що певне одписав?
Що в муках каторжних бідашний
Сказав, що з дуру, враг зна на що,
Він нісенітницю брехав?…
Гетьману царь його оддав,
Й перед громадою людською
І старшиною військовою
Йому гетьман — боюсь казать —
Зібрався… голову одтять!
