Московщина все шведа ждала
Чи швидко в гості причвала,
І мовчки вісько зобірала,
Щоб певно прочухрать з двора.
Тоді пізнали злу личину:
Дременув Карл на Україну;
Мазепа мит'ю з ліжка встав.
Той, що п'ять раз вмірав учора
І єле ворушивсь, канав,
Тепер — йому немає горя —
Він став Петрові ворог злий,
Нема він страху за плечима;
Блескотючи кругом очима,
Обзирює козацький стрій.
Скрізь сяя вістка полетіла.
Україна заклекотіла:
„Мазепа москалю змінив;
Він став тепер полигач вражий.“
Не гарная зійшла зоря —
Зоря кривава.
Хто роскаже
Всю злість правдивую царя?
Гетьмана увесь люд кепкує,
Його обличчя кат шматує,
А душу у церквах кленуть;
На раді кожний коверзує
Гетьмана иншого добуть.
Від річки, кажуть, Енисея
Увесь рід Іскри й Кочубея
Назад як мога привезли.
До-дому їх Петро вертає,
Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/42
Ця сторінка вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f7/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%2C_1906%29.djvu/page42-1024px-%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%2C_1906%29.djvu.jpg)