Сріблом і злотом обсипає.
Відтіль, з тиеї ж, пак, землі,
І Палія притеребили…
Він не любив, крий Боже милий!
Як не любив Мазепу він,
Як дуже на його сварився,
На шибениці не один
Моторний парень опинився:
Ізгинув Чечель мов блоха,
Да і вельможного, бач, пана
Із Запорожжя отамана
Щось доля не була плоха.
Коханець військової слави,
Синьокаптанковатий швед
Надвинув на степи Полтави;
Петро туди ж повів перед.
Насупротив вони постали,
Як треба військо вгамовали,
Все під мушкетом, нї бельмес.
І бачіть Карл зовсім не теє,
Тут нерушен'є військовеє,
Не нарвських бачить неотес;
Тут військо все було одбірне
В строю і пішеє і кінне,
Штиків блескучих цілий ліс.
І він сказав: „ось завтра вранці
Я вам, москалики, поганці,
Цибульки піднесу під ніс.“
Ніч світ обкутала собою.
Москаль і швед уже хропе.
Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/43
Ця сторінка вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f7/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%2C_1906%29.djvu/page43-1024px-%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%2C_1906%29.djvu.jpg)