Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/43

Сріблом і злотом обсипає.
Відтіль, з тиеї ж, пак, землі,
І Палія притеребили…
Він не любив, крий Боже милий!
Як не любив Мазепу він,
Як дуже на його сварився,
На шибениці не один
Моторний парень опинився:
Ізгинув Чечель мов блоха,
Да і вельможного, бач, пана
Із Запорожжя отамана
Щось доля не була плоха.

Коханець військової слави,
Синьокаптанковатий швед
Надвинув на степи Полтави;
Петро туди ж повів перед.
Насупротив вони постали,
Як треба військо вгамовали,
Все під мушкетом, нї бельмес.
І бачіть Карл зовсім не теє,
Тут нерушен'є військовеє,
Не нарвських бачить неотес;
Тут військо все було одбірне
В строю і пішеє і кінне,
Штиків блескучих цілий ліс.
І він сказав: „ось завтра вранці
Я вам, москалики, поганці,
Цибульки піднесу під ніс.“

Ніч світ обкутала собою.
Москаль і швед уже хропе.