Хто б'ється дуже, хто не теє,
Хто драла дав, а хто стоїть.
Кому ити куди пора,
Про те балакають меж себе.
Біля московського царя
Стоїть дід, дуже, дуже сивий;
Кониченько хвилясто-гривий
Його до війська не несе.
Під руки два його держало;
На білий світ дививсь він мало;
Для його повмірало все.
Палій! Сібір тебе зсушила!
Уже на жак твій козаки
Не позбіраються в повки!
Захляла молодецька сила.
Чого ж він так замірковав?
Чого так страшно світять очі?
Оце Мазепу він пізнав.
То ворог! Серце заболіло,
Свій рік, своє немощне тіло
Мабуть у перше він прокляв.
По серединці сердюків
Та де-неяких козаків,
Мазепа ходячи сумує.
Із-заду вистріл. Він зирнув,
То Войнаровський так лигнув;
В його руках мушкет димує,
А недалечко молодий
Козак в пилу, в крові валявся;
Почувши волю, кінь порський
Геть степом вибриком побрався.
Козак на гетьмана скакав,
Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/48
Ця сторінка вичитана
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f7/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%2C_1906%29.djvu/page48-1024px-%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD._%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%2C_1906%29.djvu.jpg)