Сторінка:Гребінка Євген. Українські твори (Київ, 1906).djvu/50

Насилу челядь з ним з'їзжає.
Так з-під Полтави він дмухнув!

У Карла з боку гетьман скаче,
Кругом очима обзира;
Гульк — хутор у степу побачив;
Ушкварив прудко край двора,
Щось буцім то його злякало.
Без народу стояв той двір,
Де перше вешталось чимало;
Знай вітром хвірткою качало,
І сад став, сказано, пустирь.
Пізнав будинок ти, гадюко,
Де заплодив і смерть, і муку?
Хоч перше й весело було,
Де ти гуляв, нераз, поганий,
Де чарку пив в беседі гарній,
Ховаючи своє жало;
Поки до того влестився,
Що зло компоновать пустився:
Дитину у-ночі украв
Од батька рідного… пізнав?

Скрізь хмари небо застилають.
Ночна доба. Біля Дніпра
На березі собі куняють
Невірні вороги Петра.
Забувши військо і Полтаву,
І москалів велику славу,
На спориші Карл гарно спав.
Та сон Мазепу облітає.