Ця сторінка вичитана
Грицькові дядько одвічав.
І ось вони дійшли до гаю;
По гаєві усякий птах літає,
Щебече хто, хто свище, хто гуде,
Аж округѝ луна іде.
НЕБІЖ.
Ось-озьде Соловей! Який червоногрудий! А дметься, як мабуть великий пан!
Уже то не зпроста в його такий жупан.
ДЯДЬКО.
Та годі, годі, Грицьку, буде Ту погань — Снігиря хвалить!
Ця птиця не співа, а як усе щебече,
Вона в гурті як-небудь засвистить;
А більше, голову похнюпивши між плечі,
Насупившись сидить.
НЕБІЖ.
Так цитьте, лишень, ось я зараз угадаю: Я — сучий син, коли оце не він!
Увесь мов золотий, а крильця чорні має.
ДЯДЬКО.
Та будеш, Грицьку, сучий син: Це просто іволга зоветься;
Вона із саду в сад літа,
То вишні гарно об'їда,
То оббива горох, а в співи не вдається.
НЕБІЖ.
Так ось коли побачив співака!Яка мальована та штучна птиця!
