Вже я так думаю, що нема й на світі кращого місця, як Полтавська губернія. Господи Боже мій милостивий, що за губернія! І степи і ліси, і сади і барайки, і щуки й карасі, і вишні й черешні і усякі напитки, і воли і добрі коні й добрі люде — усе є, усього багацько! А тих, мовляв, дівчат та молодиць — не проти ночі згадуючи!… о бодай їх: досі з думки не йдуть! Одну списав покійничок Котляревський — „Наталку Полтавку“, та увесь світ звеселив; усі — і наші, і москалі, і німці, і турки — не нахвалються: „спасибо, говорють, хоть хахолъ, а выкинулъ штуку знатную!“ — що ж би було, як би всіх списать!… Та годі з ними! у мене така кумедна натура: як тільки заговорив про дівчат, то й до завтрого не перестав би. А я таки своє: до віку не забуду, як я жив у Полтавській губернії, недалеко від Пирятина. Може вам коли переїздом траплялось бувать у Пирятині? Город путящий: усякі там є крамарі і бублейни і, є
