Сторінка:Гришко В., Базілевський М., Ковалів П. Вячеслав Липинський і його творчість (1961).djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


держави. Отже поки свідомість самобутности не сполучується зі свідомістю територіяльною, до того часу про свідомість державницьку говорити не можемо. Доти вона є і може бути етнографічною, племінною, етнічною, культурною чи віроісповідною.

Державницька свідомість не відкладається в народі, як мова, чи пісня, і через те державницька ідея є вислідом такого ступня свідомости кожної зосібна людини, на якому тільки можливе запліднення державницької ідеї. Наша українська псевдодемократія часів визвольних змагань фальшиво думала, що досить говорити по-українському, щоб бути державником і розмовляючих українською мовою називала „свідомими” українцями. Життя переконало, що свідомість державницької ідеї є іншої категорії вартість, пов’язана з територіяльно-політичним змаганням і як довго ціла народня маса не піднесеться духово до відповідних височин, так довго свідомістіь державницької ідеї їй буде чужою, не властивою. Зрештою цю істину ствердили всі історики-народники.

Нарід, як ніхто, прекрасно вбирає в себе набутки духової культури, він віками, як у коморі, зберігає, консервує і охороняє мову, звичаї, побутову традицію, пісню, і коли треба вивчати елементи культури й цивілізації, то нарід являється невичерпною криницею. Та саму духову культуру він також не творить, тільки зберігає її елементи в невидимих народніх анналах. Навіть, епос, що зветься лише умовно народнім, творився поодинокими людьми, імена яких лишились незнаними і тому власне їхня індивідуальна творчість, як безіменна, перейшла в спадщину народові. На цій підставі і гуляє по світу термін „народній епос”. Всі ми визнаємо рацію в тім, шо не знати хто саме на ім’я, але хтось з народу, якісь одиниці, були творцями його. їм бракувало лиш знання письма, інакше вони включилися б в письменницьку еліту. Отож, навіть народній епос є вислідом творчости духової еліти народньої. Всі набутки духової культури народу, що зберігаються і відкладаються в народі, за свого творця в минулому все ма-