порожець сотник Борис Монкевич, називається вона „Український Стяг“. Гетьман стало перебуває в Берліні і бере участь в українському житті. Він є Зверхником і репрезентантом Гетьманського Руху. Організацію веде Рада Присяжних на чолі якої стоїть Липинський.
Виявилось, що Томашівський добре знає Липинського і є з ним в постійному звязку. Вони обидва ще в московській армії служили в одному полку. Пізніше за Гетьманщини Липинський був послом у Відні, а тепер живе в Австрії з Райхенау. Є хворий на туберкульозу.
Вийшов я з готелю „Прага“ організованим гетьманцем.
Прийнявши за свою новітню Гетьманську Ідею, я хотів узятись до праці „по-справжньому“, так як колись працювалось, скажемо, в студентських організаціях — притягати людей, розбудовувати організацію, а головне пропагувати свою ідею.
Коли я поділився з Томашівським своїми думками він, за своїм звичаєм, з усім погодився, але поступово, обережно мене, гарячого, переконав, що на початок нас чотирьох вистачить. Були це: Євген Томашівський, Ігор Лоський, Олекса Бать і я.
Зовсім певно, що Томашівський, після балачки зі мною, зараз же написав Липинському і його докладно поінформував про мій запал, як і про те, що перед службою у війську був я студентом, отже прийшов до гетьманського руху зі середовища, яке в ті часи не пописалось великою політичною мудрістю.
За декілька день я зустрівся з Євгеном в Академії: „Прийшов лист од Липинського, зайди до мене перечитаємо“.
Перед тим ми всі читали вже спільно „Листи до Братів Хліборобів“, і я з моєю вразливою вдачею був від них прямо без памяти! Такої сили думки, логіки, форми виразу і болючого надхнення я ще не зустрічав ні колись, ні в тепер прочитаному. А я вже читав, як тоді личило на революціонера, Чернишевського, Бакуніна, Рилєєва, Герцена і навіть пробував „Капітал“ Маркса…
