Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/381

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


дали місто, і Омельченко став правити Хвастівщиною. Перед Петром Мазепа неправедно обвинуватив Палїя, що він накладав з шведською партією, і його заслано на Сибір. Палїєву пригоду оспівано в піснї, дуже росповсюдненій між народом, що довго памятав Палїя й богато зложив про нього ріжних оповідань і казок:

„Пише, пише та гетьман Мазепа
Та до Палїя листи:
 — „Ой, прибудь, прибудь. Палію Семене,
Та на бенькет до мене....“
Ой, вже Семен, ой вже Палїєнко
На подвірє виїзжає,
А там його вельможний Мазепа
Вином з медом напуває.
Ой, вже Семен, ой, вже Палїєнко
Меду-вина та й напив ся,
Та свойому вороному коню
Та й на гриву похилив ся.
Ой, як крикнув вельможний Мазепа
Гей на свої сердюки:
 — „Ой, візьміть, візьміть Палїя Семена
Та закуйте йому руки“.

Так Мазепа заволодїв правобічною козаччиною. Вперше отсе відважив ся Мазепа поступити против царської волї, але з початку пройшло се гладко: він виправдував ся, що поки в Польщі була сильна шведська партия, не годило ся віддавати Полякам правобічних земель, і цар прийняв сї пояснення. Під Мазепиною рукою правобічна козаччина знову починає поширювати ся сильно. Одначе кінець кінцем в 1707 р. цар наказав Мазепі віддати правобічні землї Полякам. Мазепа не слухав і під ріжними вимівками далї держав правобічні землї, бо дуже дорожив ними і сподївав ся затримати їх за Гетьманщиною.

300. Військова печатка Мазепи.


95. Шведчина. Між ріжними доказами на Мазепу переслав Кочубей при своїм доносі пісню Мазепою зложену. Як близькому до гетьмана чоловікови можна Кочубеєви повірити, що зложив її справдї Мазепа:

Всї покою щире прагнуть
А не в єден гуж тягнуть;
Той направо, той налїво,
А всї браття: то-то диво!
Не маш любви, не маш згоди;
От Жовтої взявши Води
През незгоду всї пропали
Самі себе звоєвали
Ей, братища, пора знати,
Що не всїм нам панувати.
Не всїм дано всеє знати
І річами керувати!
На корабель поглядимо:
Много людей полічимо.
Однак стирник сам керуєт.
Весь корабель управуєт.
Пчулка бідна матку маєт
І оноє послухаєт.
Жаль ся, Боже, України
Що не вкупі маєт сини!
Єден живет із погани,
Кличет: „сюди, отамани!
Ідїм матки ратувати.
Не даймо єй погибати“.
Другий Ляхом за грош служить,
По Вкраїнї і той тужит: