98. Обмеження гетьманської управи. Союз Мазепи з шведським королем мав великі наслідки для українського житя. Він дав притоку правительству московському — цареви Петрови і його помічникам взяти ся сильнїйше до касовання української автономії. Таку лїнїю московське правительство вело з самого початку, ми вже се бачили. З початку полишило Україну в повнім завідуваннї гетьмана і старшини, але потім все покорочувало вдасть гетьманську і самопорядкуваннє українське. Кожду переміну гетьмана, кожду трудну хвилю українського житя використовувало воно на те. Кождого разу говорило ся, нїби то потверджують ся „статї Богдана Хмельницького“, і Україна стоїть на тім, на чім до Москви приставала, але в дїйсности відносини України до Москви все далї й далі відходили від порядків Хмельницького. Правда, від того щоб завести на Українї податки московські і управу московську — від сього наміру московські бояре після народнього повстання за Бруховецького відступили, або краще сказати — на иньші часи то відложили. Поки що зіставили Україну ніби то у власти гетьмана і козацької старшини; але посадивши своїх воєводів по всїх більших містах і свої залоги військові, звязали ту гетьманську управу так, що анї ворохнути ся було їй Всї важнїйші справи не инакше мали робити ся як за дозволом московським. За всім правительство московське пильно стежило, а роздаючи маєтности старшині“, певне було, що сї московські прислужники і від себе за всім будуть слїдити, аби Москві чимсь прислужити ся.
Та сим московські правителі ще не були вдоволені, бо вели до того, щоб зовсїм скасувати всяку окремішність українську та порівняти Україну у всім з землями московськими. І тепер от задумали вони скористати для сього з Мазепиної справи.
Хоч Україна, несподівано захоплена Мазепиним переворотом, ані
