рушила ся на поклик гетьмана, але московські правителі вхопили ся за сю нагоду. „Мазепина измѣна“ нїби то кинула тїнь на Українцїв, ославила як зрадників все українське громадянство і, мовляв, змусила московське правительство до заведення нових порядків, щоб запобігти зрадї на будуще.
Під першу хвилю, коли важно було стримати Україну від усякого нахилу в Мазепин і шведський бік, про се не говорило ся. Як найскорше перевели вибір нового гетьмана, щоб його Мазепі противставити, але справу затвердження прав українських відложили на пізнїйше, мовляв на спокійнїйший час. Коли пройшов найгорячійший час і Шведів знищено, — старшина з гетьманом Скоропадським стала нагадувати цареви про потвердженнє. Просили охоронити Україну від самовїльства московських ґенералів і всяких начальників, що за час шведчини, посилаючи ся на воєнні потреби, хозяйнували на Україні як хотіли, не питаючи ся ні полковників, ні гетьмана, страшенно гнобили нарід не шануючи нїяких прав нї законів. Цар на сї пригадки нїби то згодив ся, старі права потвердив, але гетьманській власти давнїйшого значіння вернути не схотїв. Навпаки, за кілька днїв по тім потвердженню (31 липня 1709 р.) призначив московського боярина Ізмайлова „бути при гетьманї для порядковання разом з ним всяких справ, за спільною радою, — з причини останнього повстання на Українї і запорозького бунту“ Ізмайлову поручено було разом з гетьманом пильнувати порядку на Українї і всього правлїння гетьманського і старшинського, а заразом пильно наглядати за гетьманом і старшиною. Рік пізнїйше додано ще одного такого резидента, і стало їх двох при гетьманї. Гетьманську резіденцію перенесено з Батурина до Глухова, під саму московську границю і поставлено два московські полки залогою, щоб ті резіденти могли зараз арештувати гетьмана і старшину, якби за ними виявило ся щось підозріле.
Сим одним уже підірвано гетьманську вдасть і відібрано гетьманови
