Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/437

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ного, а и економічного житя, і всї скарги Українцїв до правительства не приносили дійсної полекші. До того ж Львів в XVII в. все більше упадав економічно, завдяки нерозумній економічній політицї Польщі, а з тим марнїла і слабла українська міщанська громада. Відносини здавали ся безвихідним, і тому енергічнїйші, рухливійші елементи відпливали зі Львова і взагалї з Галичини на схід, коли там під охороною козацькою зачав ся живійший національний рух. Ми бачили, що київський національно-культурний рух другого і третяго десятилїтя XVII в. весь опирав ся на львівських силах, робив ся львівськими, взагалї галицькими руками. Вони зробили Київ центром українського житя, за те Львів, взагалї Галичина, покинена найбільш енергічними, рухливими силами — упадають тим більше. Брацтво львівське тратить своє давнїйше значіннє; підупадає його окраса — школа в середнїх десятилїтях XVII в.; воно проявляє себе головно тільки друком церковних, богослужебних книг, котрими користувала ся цїла західня Україна — се давало дохід брацтву, і тому воно дуже пильнувало сеї справи і своєї друкарської монополії на друкованнє церковних кних у Львові та не давало засновуватись у Львові иньшим українським друкарням.

339. Микола Красовський, старшина львівського брацтва в останнїх десятилїтях XVII в. (портрет з його домовини).

В другій половинї XVII в. українське національне житє в західнїй Українї упадає ще більше. Хмельниччина, що відкрила собою нову добу в житю в східній Українї, в західнїй була порогом ще більшого ослаблення. В 1648 р. західня Україна — Волинь, Поділє, Галичина підняли ся, сподїваючи ся визволення з польської кормиги за помічю козаччини; міщанство, селянство, дрібна українська шляхта підіймали ся, приставали до козаків, громили і проганяли Поляків, заводили своє українське правлїннє. В Сокалї. в Тернополї, в Рогатинї, в Товмачі, в Заболотові, в Янові під Львовом, в Городку, в Яворові, в Калущинї на Підгрю, в Дрогобичі чуємо більші або меньші повстання, що нераз обхоплювали й більші околицї. Шляхта й міщанська старшина ставали на чолї доохрестних селян, організували їх в воєнні ватаги й громили шляхетські замки. Але Хмельницький, зайнятий ко-