Поруч зовсїм ясних полїтичних, соціальних і національних завдань бачимо у членів кружка все таки дуже богато мало реальної фразеольоґії на моральні і релїґійні теми — вони не могли позбути ся так легко сеї спадщина свого часу. Тим не меньше в уставі товариства, в „правилах“ для його членів, в відозвах до української людности і сусїднї народів — Великоросів і Поляків, виготовлених членами, знаходимо богато цїнного і важного для того часу домагання розкріпощення людности, скасовання всякої нерівности цензу, привілєгій клясових, горячий протест против деспотичного росийського ладу, против використовування народнїх трудящих мас, — що робило сильне вражіннє і мало великий вплив серед того глухого часу. Брацтво формувалось потроху протягом 1846 і початку 1847 р. здобувало собі прихильників серед кращих людей тодішнього громадянства; оден з участників оповідає, що до провалу товариства в нїм було до сотнї членів.
Вийти з такого підготовчого стану та перейти до активної роботи товариство не встигло, бо було захоплено серед самого ще свого творення: на Різдво 1846 р. були підслухані розмови братчиків студентом, що подав на них донос, в мартї й квітнї у братчиків пороблено трус і арештовано. Коли виявило ся, що товариство захоплено в часї формування, жандармерія була дуже вдоволена таким доказом своєї чуйности, і се вплинуло на ге, що кари на братчиків вона запроєктувала не великі порівнюючи з тими страшними розмірами, які надавала адмінїстрація сій українській змові. Видержавши кого довше кого коротше в кріпостях, їх розіслали по далеких сторонах поза Україною, відобравши змогу працювати так як їм хотіло ся. Найтяжша кара впала на Шевченка: його віддано в салдати і вислано в закаспійську пустиню, заборонивши писати й малювати. Се страшне засланнє і тяжке салдацьке житє надломили його творчість в самім розцвіті і розбили його фізично. Тяжко поруйнували ті кари сили і творчу роботу также і иньших братчиків — найкращі тодїшнї українські сили. На українську мисль, на українське слово пішли нагінки і заборони, перед тим не бувалі. Забороняли ся й нищили ся книги видані перед тим „самі такі слова як Україна, Малоросія, Гетьманщина вважали ся злочниними“ Український рух притих. Але мисли кирило-мефодівських братчиків зіставили глибокий слід, вони жили далї й будили полїтичну і соціальну українську мисль. Особливо Шевченкові
