Глубокі потрясення, як заважили на всім пізнїйшим житі її, прийшло ся пережити в 1848 р. Українї Угорській. Велике повстаннє, підняте для визволення Угорщини від австрийського панованя було задавлене завдяки воєнній помочи, присланій Росією австрийському цісареви. Австрийське правительство, щоб ослабити Угрів, готове було підтримати народности Угорщини, подавлені досї угорьським панованнєм — в тім і угорських Українців. Серед них знайшов ся тодї чоловік сміливий і відважний, який мїг би відкрити нову добу в житю угорської України, як би зістав ся на національним грунтї. Був се Адольф Добрянський, під час угорського повстання він утїк з Угорщини й пробував у Галиччинї, і звідти прийшов з росийською армією, як цїсарський австрийський комісар при росийській армії. Під впливом його угорські Українцї рішили ся виступити з своїми національними домаганнями, вислали депутацію до цїсаря, просячи віддїлити українськи землї в осібні сто́лицї і в них на всякі уряди призначати Українцїв, завести українську мову в урядованнї і в научаннї, заснувати в Ужгородї українську академію і т. ин.
Прошення сї були прийняті дуже прихильно і цїсарь обіцював їх скоре сповненнє. Добрянського призначенно намісником (над-жупаном) чотирох сто́лиць, де найбільше живуть Українцї, і він почав заводити „руське“ дїловодство тут: на тій же мові мали вчити в ужгородській ґімназії. Все се обіцювало дуже гарні наслідки — але все попсувало русофильство Добрянскаго, він був прихильником всеросийського єдинства, і замість української мови (ruthenische Sprache) заводив росийську, ширив росийський вплив. Тому угорська аристократія, здобувши собі назад впливів державі зненавидївши росийську окупацію, що знищила її пляни, першим дїлом звернула ся против Добрянського. Його скоро відсунено від усього, а все що пахло русофильством на Українї угорській — взято під гострий і підозріливий догляд. Тим часом під впливом Добрянського вся тутешня інтелїґенція дішла сею русофильською стежкою і тепер під гострим угорським доглядом присїла й залишила майже всяку дїяльність. На народнїй украіньський основі працювати не хотїла, на росийській — не сміла, і так по тім бурхливім руху 1849 р. наступає тут на довго — по нинїшнїй день застій і мертвота — гірше, ніж денебудь на українській землї
Не така тільки довга і затяжна, але теж сильна реакція по бадьорім руху 1848 р. наступила і на Буковинї, а навіть і в Галиччинї. Союз тутешнього українського громадянства з правительством мав свої дуже лихі сторони. Добрі заміри австрийських правителїв помогти розвоєви українського народу переважно не здїйснили ся й тут. Задавивши революційний рух 1848 р. правительство взагалї поховало свої пляни реформ. Тим часом українське громадянство покладало всї надїї свої на ре-
