форми і дарунки правительства, і коли побачило, що воно більше Українцями не журить ся, стало безпомічне і безрадне, не знаючи, що почати. З тої причини, що рух український опирав ся на порозуміннї і союзї з правительством, провід у нїм взяли елєменти консервативні: церковні та урядові. В Галиччинї перед вела митрополича консисторія, „святий Юр“, як її звали по імени катедральної церкви, де проживав митрополит і консисторські канонїки. Тодїшня інтелїґенція українська в Галиччинї складала ся майже з самих священників і вони, зовсім зрозуміло, дивили ся на митрополита і його консисторію як на своїх натуральних провідників.
А сі провідники дивили ся неприязно і підозріливо на кожний прояв якогось живійшого і поступовійшого руху взагалї і народнього українського зокрема. Знов виходять на верх прихильники книжної словяно-росийської мови, неприхильні українському елєментови в мові й культурі, як простонародньому і „необразованному“. Всякі сміливійші пориви й пляни 1848 р. затихали й забували ся серед загальної реакції. Знов на гору вийшли польсько-шляхетські елєменти. Вони фактично захопили в свої руки галицьку адмінїстрацію, під началом тодїшнього намісника графа Ґолуховского. Галиччина опинила ся в польських руках, а до українського елєменту польські верховоди подбали настроїти правительство як найбільш підозріливо й неприхильно, представляючи, що галицькі Українцї тягнуть до Росії й до православія.
Так і в Галиччинї жвавий рух 1848 р. на дїлї став не початком нової епохи, а вступом до темної реакційної доби, і тільки згодом українське громадянство мало змогу вернути ся до тих домагань і справ, що ставили ся в 1848 роцї й тодї були вже такі близькі до свого сповнення.
124. Новий рух на Українї росийській. Таким чином і в Россії, по розгромі кирило-мефодіївськоіо брацтва, і в Австрії по втихомиренню революції 1848 року, кінець сорокових і пятьдесяті роки стали часами глухої реакції, де затихло і приникло українське жите. В Росії одначе ся реакція як наступила скорше, так і скінчила ся скорше. По нещасливій кримській війнї настали в Росії нові часи, правительство само взялось реформувати старі, пережиті форми житя, що виявили свою нездатність. На чергу стало визволеннє селянства, визволеннє суспільности від пут старого режіму; суспільність заворушила ся рвала ся до нового житя, і з нею стали виходити на яв приспані змагання українські.
