вариств, щоб по можности визволити ся від залежности від чужих фінансових і сїльсько-господарських інституцій.
Все се незмірно підняло почутє власної сили і можности в українськім громадянстві уможливило здобуваннє національних прав не поклонами вислугами владущим партиям чи правительству, як вели свою „полїтику“ старші покоління, а орґанїзованою боротьбою, змушуючи рахувати ся з національними домаганнями галицьких Українцїв незалежно від того, чи на них дають свою згоду польські верховоди Галиччини, чи нї. А ще важнїйше — що навіть незалежно від державних відносин, в самім собі українське громадянство відкрило сили і засоби свого національного розвитку, і власне в момент найбільшого розвою суспільно-полїтичного руху в громадянстві й народї воно видобувало з себе сили культурного і національного розвою, енерґію національної творчости.
129. Перше розкріпощеннє Росийської України. В Росії в 1890-х рр. теж потроху лекшали цензурні утиски українського слова і стала можливою живійша літературна і видавнича робота. Добродійне товариство для видавання дешевих книжок, засноване в Петербурзї, де меньше давало себе знати „усердіє“ місцевих цензурних комітетів, досить енерґійно заходило ся коло видавання популярних книжечок для народу з ріжних областей знання. В Київі видавничий гурток „Вік“ заходив ся коло видавання української белєтристики. Виступив ряд визначних авторів в краснім письменстві — Коцюбинський, Грінченко, Самійленко, Кримський, що внесли нові тони, нові теми в українське лїтературне житє і дали нову силу і блиск лїтературній мові. Сильно розвинув ся театр. Його репертуа за сей час збогатив ся рядом цінних пєс, головно творами Карпенка-Карого (Тобилевича), що вмів і в рамках цензури поширити круг тем, увівши до них деякі соціальні мотиви з сучасного на роднього житя. Гідно підтримував славу української музики Микола Лисенко. Нарештї — вже в перших роках девятьсотих — виступають перші замітні проби українського стилю в мистецтві (найважнїйший і найбільший утвір сього часу — дім полтавського земства, робота визначного українського маляра і архітекта Вас. Кричевського).
Ще важнїйше було оживленнє національне і полїтичне, яке зазначуєть ся в українським громадянстві уже з 1890-х р. і стає помітнїйшім в 1900-х роках.
