нїзованої роботи, яку повели учені згуртовані в 1890-х роках коло львівського Товариства імени Шевченка, в 1892 р. переміненого на наукове товариство, а в 1898 зреформованого на взірець академій наук. Його видання дуже скоро звернули на себе увагу дослїдників і українська наука здобула собі право горожанства в науковїм світї. Не вважаючи на дуже убогі підмоги з фондів державних і краєвих, товариство розвинуло велику видавничу і орґанїзаційну дїяльність, про яку чверть віку серед тим нїхто не посмів би й думати.
В парі з сим виступило також домаганнє українського університету. Правительство обіцяло його ще в 1848 р., але потім се все забуло ся разом з иньшими обіцянками. Львівський унїверситет захопили Поляки, а Українцям зістало ся лише кілька катедр з українськими викладами. Тоді з кінцем 1890-х рр. вони стали добивати ся засновання другого, осібного українського унїверситету; в 1900-х рр. ся справа стала незвичайно гострою, раз у раз викликала сильні заворушення на унїверситеті, на котрі чуйно відзивали ся найширші круги громадянства, й український унїверситет став черговою справою української полїтики, а здобутє його стало питаннєм недалекого часу.
В сфері лїтературній треба одмітити розвій красного письменства, завдяки цїлій громаді яскравих, живих талантів, що в сей же момент розцвіту полїтичних і суспільних інтересів, з кінцем 1890-х років виступили на досить яловім перед тим галицько-буковинськім ґрунті. Досі, в 1880/1890-х рр., Іван Франко, талановитий поет, новелїст і публицист, був найбільш визначним талантом на сїм ґрунтї. Тепер наоколо новозаснованого місячника „Лїтературно-Науковий Вістник“ і видавничого товариства „Українсько-руська видавнича спілка“ виступив ряд нових, свіжих талантів, з Вас. Стефаником і Ол. Кобилянською в головах, і надав небувалого перед тим змісту тутешньому українському житю.
В сфері освітнїй і народно-органїзаційній дав себе знати незвичайний розвій читалень „Просвіти“ і товариств гімнастичних, так званих „Січей“ і „Соколів“, які нечувано зворушили народнї маси, розбудили в них бажаннє знання, освіти, інстинкти орґанїзації й солїдарности.
З огляду на ті трудности, з якими звязане було засновуваннє нових українських середніх шкіл — що їх просто таки приходило ся випрошувати і вимолювати у польських верховодів, а властиво виторговувати за які небудь важні уступки з иньших українських домагань, — галицькі Українцї взяли ся до закладання своїх приватних середнїх шкіл і в останнїм десятилїтю перед війною розвинули дуже показне свеє, власне свобідне шкільництво.
Звернено також в сих лїтах велику увагу на економічну стороиу — на заснованнє позичкових кас, кооперативів, сїльсько-господарських то-
