Перейти до вмісту

Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/541

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

рамними промовами в українській справі, вперше розвинула ся серіозна дебата, і се зробило таке ж вражіннє, як і ґрандіозні маніфестації в Київі в Шевченківські днї з приводу тих заборон. Українство вперше виявило свою силу і впливи в Росії.

131. Нищеннє українства під час війни. Сей явний зріст української сили сильно роздражнив ворогів українства, в польських і так само росийських кругах, і вони тільки чекали свого часу, щоб розправити ся з ним. Загодя сподївали ся такої нагоди, коли прийде до війни між Росією й Австрією, що від прилучення до Австрії Босни стояли против себе в великім напруженню. Київські чорносотенцї, роздражнені Шевченківськими манїфестаціями, відгрожували ся, що як тільки почнеть ся війна, будуть вішати Українцїв на лїхтарнях, і всяко накликали правительство до найтяжчих виступів против українства. В Галиччинї безтолкові процеси, розпочаті правительством против москвофілів, дали нагоду Полякам виявити всю лють на Українцїв, з котрими тільки що робили нїби то згоду. Коли вдарила війна, польська адмінїстрація Галиччини, користуючи з воєнного стану, повела формальну нагінку на українську інтелїґенцію. Почала нїби то з москвофілів, але потім стала без розбору брати всїх, доводячи словами високого урядовця, що між москвофілом і Українцем стільки ж ріжницї як між Жидом і Ізраєлїтом[1]. Без усякого приводу, мовляв на підставі підозріння в полїтичній непевности ловили, арештували, висилали всїх, з ким мали давнїйші рахунки, а пізнїйше, коли серед загальної панїки перервалась всяка законна контроля, як запевняли уперті поголоски — навіть вішали без суду і розправи.

412. Орнамент з полтавського земського дому.

На Вкраїні росийській нагінка на українство була поведена ще більш пляново і систематично, вже з самого початку війни, а ще з більшою енерґію пішла вона, коли росийське військо зайняло Львів і всю східню Галиччину. У всїх ворогів українства зявила ся тверда надїя, і навіть певність, що тепер можна буде задавити українство до решти — в самім джерелї його, яким уважали вони Галиччину, і на всій Україні Росийській. „Кінець Українству!“ — таке було гасло росийської адмінїстрації. Досї вона не рішала ся в усїй повноті прийняти поради чорносотенцїв що до викорінення українства — тепер же не вагала ся більше.

 
  1. Польська делїкатнїйша назва для Жидїв.