лякїв в австрійськім патріотизмі, раз на завсїди вибити ся з тої польської гегемонії, під котрою держало досї австрійське правительство своїх Українців. Вони заохочували своє громадянство з усею силою підтримати Австрію в її боротьбі з Росією, бо, мовляли, побіда над царським деспотизмом принесе Українцям визволеннє. Їм вторували також українські еміґранти з Росії, що повиїздили ще після революції 1905 р. тікаючи від ріжних процесїв, з заслання то що. Вони орґанїзували „Союз визволення України“, поставивши своїм завданнєм орґанїзацію в українськім духу тих українських країв, які будуть окуповані австро-ґерманськими військами, і національно-полїтичне освідомленнє тих бранцїв Українцїв, які поподатимуть їм в полон. Українська людність Галиччини до певної міри йшла на сї поклики, особливо в перших початках війни. Вступала добровольцями в сїчеві дружини, що орґанїзувались на взірець польських лєґіонів. Сї ж сїчеві дружини брали на себе орґанїзацію окупованих українських повітів. „Загальна Українська Рада“, орґанїзована весною 1915 р. з усїх тамошнїх партий, з „Союзом визволення“ включно, поставила правительству домагання, щоб з сих українських повітів орґанїзовано осїбну ґубернїю з українським характером, щоб Холмщину нїяким чином не прилучувано до Польщі, щоб з Галиччини й Буковини були видїлені українські части в осібну автономну провінцію, і т. ин.
Сї домагання стрічались з сильним противдїланнєм Поляків, які вмїли тримати в своїм впливі й військові власти, і так напр. на нїщо звели всї заходи українських орґанїзацій коло українїзації Холмщини і мало що лишили з їх заходів в окупованих частях Волини. Українські полїтики все таки старались підтримати в громадянстві надїї на зміну курсу по війнї. Мали в тім якісь обіцянки від премієра Штірка (вбитого потім), покладали на вплив нїмецького правительства на австрійське. Але рескріпт про розширеннє галицької автономії прогув як похоронний дзвін сих усїх надїй і знищив всї підстави якої небудь австро-ґерманської орінєтації.
Старий імператор, правда, вмер слїдом. Але його наступник заявив, що вважає справу галицької автономії своєю справою. Сей проєкт в своїх інтересах, підтримували також і деякі нїмецькі партії. Над Галиччиною повис грізний меч. І тільки росийська революція відсунула з очей австрійських Українцїв сю грізну перспективу.
132. Росийська революція й визволеннє України. Нагінки на українство дійшли найбільшого загострення, коли в Шевченківські днї вибухли революційні розрухи в Петербурзї. Українська петербурська громада відограла в них чималу ролю. Українські революціонери, які знайшли дорогу в учебну команду одного з запасних гвардейських полків,
