району й стягали його все міцнїйшим узлом, наступаючи зі сходу, з півночи, з полудня і полудневого заходу, де пробували ріжні, напів розложені військові частині, які стояли під большовицькими впливами. В самім Київі з усїх сторін, і з лївої і з правої сторони йшла завзята аґітація против українського правительства, Центральної Ради й Українцїв взагалї. Вона привела до повного майже розкладу тутешнї українські полки, які так недавно ще рвались з усїх сторін до Київа, щоб головами своїми боронити українську державність. Українська власть почула як захитавсь у неї ґрунт під ногами. В труднім становищі опинилась і Ц. Рада. Вона сподївалась передати власть Українським Установчим зборам, четвертим унїверсалом призначеним на день 9 сїчня с. с. Але вибори призначені на кінець грудня, через большовицький напад, анархію, розстрій в комунікації й зносинах майже скрізь були відложені, і важні, основні питання українського житя, які відкладались до установчих зборів — як наприклад питаннє про федерацію чи самостійність української республїки, як земельний закон й иньші, ставали перед Ц. Р. і домагались від неї свого розрішення.
Незвичайні трудности витягала також справа лїквідації війни з центральними державами. Від самого початку революції, на всіх зїздах Зборах українське громадянство заявляло своє горяче бажаннє, щоб як найскорше була скінчена ся війна, в котру против своєї волї й бажання
