Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/565

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

вила, що віна відзиває членів своєї партії з кабінету. Так утворилась кріза українського правительства, в момент незвичайно небезпечний для самого істнування відновленої української держави.

Совіт нар. ком., покладаючи на те, що лїві с.-р. „зривають“ Ц. Раду в серединї, вислав на Україну і спеціально до Київа нові кадри аґітаторів, які мали приготовити тут повстаннє против Ц. Ради, а заразом ужив всїх сил на бльокаду Київа. Він спішив доконче знищити Ц. Раду, щоб не дати їй змоги замирити Україну з центральними державами, тим часом як сам анї важивсь прийняти умов поставлених Росії Німеччиною, анї зріктись миру, після того як зробив його одним з аґітаційних моментів против попереднього правительства. Против делєґації Ц. Ради він викликав був до Берестя делєґатів харківських „народніх секретарів“, які, мовляв, представляли волю справжньої демократії України, що стоїть за федерацію і нероздїльність українського й росийського пролєтаріату й бажає вести мирові переговори разом з сов. нар. ком., в складї його делєґації. Коли ж і се не помогло, і центральні держави далї вели переговори з делєґацією Ц. Ради, як представництвом України, сов. нар. ком. не бачив уже перед собою иньшого виходу як знищити Ц. Раду за всяку цїну.

Файл:Small state seal of the UPR.svg
421. Державна печатка Української Народньої Республїки (мала печать), затверджена тою ж ухвалою Ц. Ради 22 березня 1918 р.

Його зусиля мали деякий успіх. До половини сїчня Київ взято в дуже тїсне кільце, і становище його стало просто критичне. Військові українські части, зібрані в Київі, були деморалїзовані до решти большовицькою аґітацією, висловлялись против Ц. Ради, або против „братовбійчої війни“ з большовиками, домогались переговорів з ними, а себе тим часом проголошували нейтральними. Ті невеличкі військові застави, які могли бути вислані против большовиків, що наступали з лівого берегу, від Гомеля, Харкова й Полтави, не могли стримати большовицьких і красноґвардейських банд, на чолі которих совіт нар. ком. поставив для сильнїйшого вражіння сина українського письменника М. Коцюбинського, Юрія. Геройство вірних синів України, які складали свої голови під Крутами, під Гребінкою, під Дарницею — студенти й середньошкільники, галицькі сїчові стрільцї, залїзничники й ин., не могли надолужити зради й малодушности або ганебної несубординації иньших.