Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/90

пустив ся на Русь, заробляти собі долю мечем, як то робило тоді богато його земляків, і росказує, як він служив то одному то другому князеви — хто більше дасть. Є деякі слїди пісень і в наших лїтописях. напр. в оповіданню про битву над Альтою:

 Пішли против себе і вкрили поле Летське множеством воїв.
Був пяток, сходило сонце, і в ту хвилю наспів Святополк.
І зступили ся оба, і була сїча зла, якої не було на Руси
За руки взявши ся рубали ся, долинками кров текла
Три рази зіступали ся і смерком іще били ся...

78. Борис і Гліб, київська гравюра 1638 р. з сталих взірцїв.

Але з битвою на Альтї ще не був кінець боротьби за панованнє над Руською державою. Против Ярослава підняв ся иньший супротивник, иньший Володимирів син Мстислав князь тмутороканський. Се був князь відважний, воєвничий, лицар-вояка, що нагадував свого дїда Святослава. В лїтописи заховало ся оповіданнє про нього, може з якоїсь піснї дружинної — може й самого Бояна, що складав піснї про сього Мстислава:

„Був він кріпкий тїлом, з лиця червоний, з великими очима; був хоробрий в боях, ласкавий в обходженню, і дуже любив дружину, а майна на жалував, не забороняв нїкому їсти й пити“

Лїтопись оповідає про нього — може з пісень Боянових — як він, воювавши з Касогами, поєдинкував ся з князем касожським, Редедею, велетнем і силачем — вдарив ним о землю і зарізав його ножем перед полками касожськими.

Не стерпів він, бачучи, що Ярослав загортає батьківщину, і скориставши з нагоди, що Ярослав поїхав з Київа в свої новгородські