Окрім каміня обробляли кість і ріг; київська оселя при Кирилівській улицï дала особливо богату колєкцію виробів з рога оленячого чи лосячого: сокіри, вузькі і ширші, полïровані, також долота, спицї, вістря, шила і т. и. В великім числї стрічають ся отсї кістяні і рогові вироби поруч камінних в оселях передмікенської культури.
Дуже важним культурним здобутком був виріб посуди з глини і випалюваннє її в огнї; в київських оселях, як я згадував, знайшлись гончарські горни для випалювання посуди, викопані в землі, густо обтикані патичками і вимазані глиною, а зверху заложені глиняним черенєм і теж вимазані глиною. Фабрикація й орнаментованнє посуди доходить в сïй добі до дуже значного розвою й висоти.
Сї технїчні здобутки передовсïм кидають ся в очі в неолїтичних нахідках. Але і в матеріальній і в духовій культурі чоловіка помічаємо ще иньші, далеко важнїйші зміни. Чоловік не задоволяєть ся вже природним захистком, а робить собі штучні домівки, крок за кроком полїпшуючи їх. Він копає печері в землї, далї будує стïни з паль і плоту, обмазуючи глиною; доходить ріжних полїпшень в урядженню огнища, печи і т. и. Глиняні хати осад викритих в околицї Трипілля часом стоять кругом, инодї по кількадесять, творячи таке чимале село (хоч не всюди ясно, чи маємо до дїла з хатами, чи з якимись похоронними будовами). Нахідки в полудневій Волини в деяких городищах численних останків неолїтичної культури (Будераж, Радимин, Васьковичі) вказують, що тодїшнїй чоловік будував уже городки для безпечної оборони, чи може й иньших цїлей, а великі розміри декотрих сих городищ (що займають часом гектар і навіть кілька гектарів поверхнї) вказують на значну великість громад, що будували сї городки. Вони лежать в сусїдстві ріки, обведені високим округлим валом і звичайно по за ним мають ще другий концентричний вал, тільки неповний — він боронить слабшу, приступнïйшу сторону городка[1].
Ловецтво, рибальство й просте збирапнє їдобного матеріалу перестали бути одинокими способами виживлення чоловіка. Він уже господарить. Західноевропейські неолїтичні нахідки не лишають місця для сумнїву, що неолїтичний чоловік мав уже домашнїх звірят: не тільки пса, найдавнїйшого з них, але й вівцю, козу, бика, свиню. Кости сих звірят в великім числї стрічають ся тепер в згаданих мазанках з мальованою посудою, пізно-неолїтичної доби, і по всякій правдоподібности се вже худоба домашня. Найбільше сумнївів будять численні кости коня — чи був се кінь одомашнений чи дикий (дикі конї в великім числї
- ↑ Антоновичъ Каменный вѣкъ въ Зап. Волыни, і йогож карта Волыни, sub vocibus.
