99
Журив ся Шевченко над тою тяжкою долею, в яку впала Україна по стількох заходах, по тих морях крови, пролитої для визволення українського народу. Сам вийшовши з поміж кріпаків, знав він, яке лихо привалило той народ, і ганьбив тих паничів, що солоденькими словами красу України, замовчуючи про те лихо, що на нїй панувало.
Тарас Шевченко.
Нїхто перед Шевченком, анї потім навіть, не виступав так сміло против кріпацтва, проти панів, против царя, властей, що той панський лад підтримують та боронять. Инші лише десь, мов ненароком, або натяками — наздогад буряків, як то кажуть, сї справи зачіпали. Шевченко сміло й не ховаючись з усею силою, не прибираючи легших слів, ударяв на нелюдські порядки, які Україну обсїли, і накликав своїх земляків до боротьби за волю й кращу долю свого народу. Накликав сучасну українську інтелїґенцію, аби щиро полюбила свій край і народ та доходила Українї свободи й добра — не для свого панування, а для щастя всього народу. Щоб не дивилась на той народ, як на своїх підданих і слуг, а як на своїх братів правдивих, і постаралась для них щиро всякого добра.
В 1844 р. Шевченко поїхав на Вкраїну. В Київі зійшов ся він і заприязнив ся з кількома Українцями, тямущими в ріжних справах українських і теж щирими для українського народу і українства. Був
