109
українському селянству, а користи від них нема. Постановив все таки запитати ще в тій справі гадки ріжних установ (академії наук, унїверситетів, то що) і вони також висловились за висвободженнєм українського слова від сих заборон. Про те все-ж таки правительство так і не зважилось знести указу 1896 р., і його заборони упали тільки тодї, як покасовано взагалї всякі обмеження друкованого слова, весною 1906 р.
В осени 1905 р. почалась в Росії справжня революція, і тодї царський манїфест 17-го жовтня пообіцяв Росії свободу і конституційний устрій: що закони видаватимуть народнї депутати (державна дума) і 1906 року скликано першу думу. На неї покладали великі надїї, що вона дасть справедливі закони й порядки Росії. Було в думі багато Українцїв, які утворили осібну фракцію і намірялись доводити потребу автономного устрою України, щоб вона сама правила своїми справами, і щоб Росія стала федерацією — так як то хотїли ще кирило-мефодіївські братчики.
Та думу розпущено дуже скоро, і другу так само, тому, що і в нїй більшість депутатів виступала проти правительства. Змінено виборчий закон так, щоб як меньше проходило прихильників свобідного ладу. Відібрано він селян право вибирати депутатів просто від себе, і після сього вже до думи Українцї не проходили сливе таки зовсїм, і державна дума нїчого не дала Українцям.
Російська революція 1905 р. відбилась і в українських землях Австрії. Від неї пішов великий рух взагалї по всьому світови, скрізь піднеслись прихильники свободи. В Австрії стали добиватись реформи виборчого права: щоб вибори до центрального парляменту держави (райхсрату) і до краєвих соймів були загальні, рівні, безпосередні й тайні.
Але парляментську реформу Нїмцї з Поляками так перевели на дїлї, щоб як найменьше втратити з своїх привілєґій. В Галичинї так роздїлено виборчі округи, щоб Русини-Українцї мали їх яко мога меньше, а Поляки яко мога більше. І як зійшов ся сей новий „народнїй парламент“ в 1907 роцї, то показалось, що недалеко відбіг він від старого. Верховодили в нїм Нїмцї та Поляки, заплутав ся він в національних суперечках, і не зробив для народу нїчого, в тім і для Українцїв — хоч українських послів і було в нїм більше, нїж давнїшнє.
Про теж щоб призволити на справедливе виборче право до галицького сойму Поляки анї думали. Українські посли пробували добитись у Поляків уступок всякими способами: робили обструкцію, себто чинили всякі перешкоди соймовим нарадам — криком, музи-
