115
народ стрів Центральну Раду з великою прихильністю, признав її своїм зверхнїм орґаном, тимчасовим національним українським урядом.
По великоднїх святах (6–8 квітня) скликано в Київі всеукраїнський національний зїзд, з представників всїх українських орґанїзацій і установ, і він перевибрав Центральну Раду на нових основах, з представників ґубернїй і міст, українських партій і професійних ґруп. Потім великі зїзди скликані в травню: всеукраїнський військовий перший і другий, всеукраїнський селянський, і нарештї робітничий зїзд доповнили його склад, вибравши великі ради військових, селянських і робітничих депутатів і включивши їх у склад У. Ц. Ради. Вони представляли собою великі маси українського народу (на селянськім зїздї були представники близько тисячі волостей, на першім військовім зїздї без малого мілїону, а на другім поверх півтора мілїону узброєного українського народу).
Доповнена сими родами Ц. Рада стала правдивим орґаном широких українських мас, трудящого люду. Її авторітет признали й Українцї австрійські, америкаські та иньші українські кольонїї.
Ствердивши свою силу в українськім народї мусїла Центральна Рада уставити відносини до центрального росийського уряду і до неукраїнських орґанїзацій України. Вже на першім великім українськім вічу в Київі 19. березня зібрані поручили їй передати Центральному Росийському Урядови домаганнє, щоб він признав своєю заявою потребу широкої автономії для України. Та тодїшнїй росийський уряд сам стояв так непевно, що не було чого до нього з тим звертатись. Потім військовий зїзд нагадав про се саме, і Центральна Рада в серединї травня (мая) вислала депутацію до уряду, щоби домагати ся такої заяви й ріжних, підготовчих розпоряджень для переведення автономії. Але росийський уряд поставивсь неприхильно до сих домагань і відмовив їм по всїй лїнії.
Тодї представники мілїонів українського народу, зібрані в тім часї (в перших днях червня) зажадали від Ради, щоб вона без огляду на росийський уряд сама приступила до фактичного переведення в житє підстав автономного ладу. Сповняючи сю волю народню, У. Рада дня 10. червня оголосила свій перший унїверсал до українського народу, оповіщаючи його, що однинї вона сама творитиме нове житє на Вкраїнї, й покликала до послуху своїм наказам.
Сей унїверсал зробив велике вражіннє. Воно ще збільшилось, коли Центральна Рада зараз же приступила до формовання свого виконавчого орґану, ґенерального секретаріяту, для завідування ріжними справами. Тим часом як ворожо до українства настроєні люде страшно ярили ся на Ц. Раду за те, що вона, мовляв, хоче захопити
