11
Потім співають, як те військо йде на Переяслав і на Київ, збіраючи окуп: се память про ті старі походи, тільки де що перемінено (от як гармати пізнїйше додано, а тодї їх не було). В иньшій колядцї співаєть ся, як дружина, не маючи що робити на Україні (видно не було війни під той час), вибираєть ся в службу в грецькі краї:
|
Ой ходїмо ми до ковальчика, |
Київське військо.
Маючи під собою велике військо взяли князї велику силу в самім Київі. Уже не питались вони в усякій справі громади, як вона рішить, тільки радили ся з військовою старшиною, з своїми боярами, і правили землею, як хотіли, а хто їм протививсь, того сажали до вязницї або забивали. Богатим Киянам — боярам нові порядки були на руку: не тільки що мали тепер оборону через князїв, а і всяку вигоду в торговлї. З далеких країв привозили князї й дружина ріжні товари до Київа, й київські купцї перепродували їх в иньші краї з великим баришем. Богато з Киян-бояр служило в княжім війську і мало з того велику вигоду. Київ став дуже великим містом, богатим, славним на цїлий світ. Бідним людям, що правда, мало з того було потїхи: тепер люде сильні й заможні, маючи захист і оборону у князя і його дружини, не раз ще більще кривдили їх, не боячись за те собі відплати. Але бідними людьми нїхто не журивсь.
Так склалась держава Київська, або Руська. Сказано вже, що київський край звав ся здавна руським краєм, Русию. Тому київські князї теж звали ся руськими, київська дружина — Русинами і ті землї, що вона з князями підбивала, до Київа прилучала — починали теж зватись руськими, Русию. При кінцї IX. віку (900 лїт по Різдві Христовім) вже богато земель до Київа належало, київським
