12
князям дань давало: не тільки українські, а й иньші, аж під теперішнїй Петербург та Москву. По більших городах сидїли родичі київського князя або бояре, з більшим або меньшим полком дружини. Вони збирали дань, з того годували свою дружину, а частину посилали київському князеви: мали теж пильнувати порядку й спокою, судити людей. Траплялось одначе й так, що сї намістники не слухались самі київського князя, бунтовались, і підіймалась війна. Або люде не хотіли давати дани, і київський княз посилав військо, аби їх „примучити“, аби були послушні. Особливо се бувало тодї, як умирав київський князь, і по нїм наступав новий.
Найдавнїйші київські князї, яких знаємо, називались Аскольд і Дир. Про них оповідали, що то вони в 860 роцї ходили човнами походом на Царгород: тодї Русь нагнала великого страху на Царгород: Греки вірили, що тільки чудо боже їх тодї від Руси спасло, що вона, не здобувши міста, вернулась назад.
Потім був князь Олег, славний війнами й походами. Про нього казали, що він був характерник і для того мав у всїм щастє. В 911 роцї він списав торговельну умову з Греками й скоро потім умер.
По нїм був той Ігор, а по його смерти кілька лїт правила його жінка Ольга, доки виріс син Святослав, що й був князем. Він уславив ся своїми походами, кохав ся у війнї, жив з вояками як простий дружинник, нїчим од них не різнив ся. Він хотїв завоювати Болгарію, але Греки того не дали йому.
По нїм лишило ся три сини, що й княжили в ріжних городах. Але спочатку старший брат — київський побив свого брата, що княжив в землї Деревлянській, і той в тій війнї наложив головою, а потім инший брат Володимир зробив те саме з київським і став одним князем на всю державу, в роцї 979.
За Володимира та за його сина Ярослава держава Київська була найславнїйша й найсильнїйша, нїж коли инше. Ставши київським князем, Володимир позбирав усї українські землї й усї иншї, які перед тим до Київа належали, приборкав неслухняні землї, бояр та князів, що не хотіли йому коритись, і прилучив деякі нові дальші землї. Українська держава сягала тодї від гір Карпатських до Кавказу, а на півночи до Волги, до великих озер, що недалеко Петербурга. На місце бояр і намістників Володимир по більших городах по тих землях посадив своїх синів: він мав багато дїтей, бо мав багато жінок, і як сини підростали, він посилав їх княжити в ріжні городи.
