13
Та тим він не вдоволився. Не раз і перед ним Київську державу збирали до-купи київські князї, а по тім вона знову розпадалась; так само розпалась би знову й тепер. Володимирови хотїло ся звязати державу міцнїйше, звязею внутрішною, добровільною, — щоб городи й землї корили ся київському князеви не тілько з страху перед київською дружиною, але щоб бачили свою вигоду, свою користь у тім, аби належати до Київської держави. Для того він старав ся придобрити собі громаду, добути її любов і ласку. Він не став правити самовільно з своєю дружиною, а закликав на пораду й громадських „старцїв“ — людей старших, поважнійших. При ріжних оказіях він робив великі пири, празники, скликав на них людей з ріжних городів, приймав тих, хто приходив, годував і поїв чим мав. Скликав до себе на двір бідних людей, калїк і сиріт, і надїляв їх. І з того справдї пішла про нього слава скрізь як про князя „ласкавого“, прозвали його „ясним сонцем“.
Княжий пир (князь гостить епископа)
У нас на Українї позабувало ся се, але в далеких, глухих сторонах північних і досї ще співають ріжні піснї про „ласкавого князя Володимира“, „Володимира красне сонечко“, а починають ся звичайно ті піснї тим, як у стольнім (столичнім) городї Київі у того ласкавого князя Володимира був великий пир (бенкет) і там зібрали ся з ріжних городів ріжні люде, забавлялись, та хвалились своїми дїлами.
Найсильнїйша, найславнїйша, найбогатша з усїх держав була тодї грецька, звала ся Візантія; імператор візантійський уважав ся за найславнїйшого, наймогучійшого волораря, а Греки — за народ найбільше учений, в усяких умілостях, ремеслах і знаннї найперший. Володимирови захотїлось і свою державу приподобити до Візантії. Він поміг візантийському імператорови, пославши своє військо, як у Візантії побунтовались були де-які воєводи. За се імператор видав за Володимира свою сестру, та й тодї-ж мабуть прислав йому корону й пишні імператорські одежі, в яких Володимир представлениий на
