14
тих грошах, що він казав зробити в Київі. Тодї-ж Володимир охрестивсь і казав хреститись людям у Київі, а потім і по инших городах.
Христиане й перед тим бували на Українї. Здаєть ся князь Аскольд був хрещений; за Ігоря була церква св. Ілиї в Київі, а жінка Ігоря княгиня Ольга теж охрестила ся по смерти чоловіка й її за те уважали святою. Але тільки вже Володимир заходив ся коло того, щоб християнська віра розширила ся по всїх землях його держави, аби як найбільше людей хрестилось і сю нову віру приймало.
Він виписав з грецьких і болгарських земель багато священиків, єпископів і митрополитів, казав їм учити наших людей і настановляти з них священиків. Почав ставити церкви по городах і по селах, де хрестили ся люде. Закликав майстрів грецьких і казав їм вимурувати гарні церкви в Київі й по де-яких инших містах. Попривозив з грецьких міст ікони, книги, також статуї. Виписав майстрів з Візантії й казав їм бити українські гроші, золоті й срібні — такі, як бились у Візантії. Одним словом, як кажу, старав ся приподобити свою державу до Візантії, в чім лише міг.
З тим настала велика відміна на Українї і по всїх землях Київської держави. З християнством з Греції та Болгарії прийшла до нас наука, освіта, книги.
В Болгарії християнство прийнялось на сто лїт ранїйше, були вже всякі церковні книги, переложені на славянську мову, досить подібну до тодїшньої нашої, відти за Володимира пішли книги й до нас, а перекладано і у нас инші книги з грецької мови. З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо славянське. Почали й у нас списувати, й читати книги. Здебільшого були то книги церковні та духовні, але де що можна було довідати ся з них і про світ, про инші краї, про старинні часи. Далї почали складати у нас і свої писання на науку людям, як по християнськи жити; почали списувати, що чули й знали про старовину, про початки Київської держави та що коли діяло ся. З таких оповідань, званих лїтописами, писаних в Київі за Ярослава й по нїм, знаємо й ми, що дїялось на Українї за тих часів.
Духовенство, священики почали навчати людей, що гріх сваритись, грабити, убивати, наказували жити по християнськи. Забороняли жити без вінчання, держати по кілька жінок. Те саме наказували й книги, що читались тепер у нас. Поволї, поволї, але не минало то без послуху. Вже князї не вбивали, не різали так одні одних, без милосердя і сорому, як давнїйше. Знаходили ся люде, які навіть кидали світске житє, йшли в лїси, в пустинї, в печери або в монастирі, щоб жити по християнськи в молитві й постї. Так зявляли ся
