20
Так пройшло без малого двістї лїт від смерти Ярослава. Україна подїлилась на велику силу князївств (особливо багато було їх у Чернигівщинї). Князї ослабли від того подїлу й вічних війн, городи збіднїли. Київський князь не мав між князями нїякої сили й послуху, бо й сам не мав більше сили від инших. Самий Київ — „матїр городів українських“, нераз грабили инші князї з своїми вояками та помічниками Половцями, воюючи з київським князем.
Найгірше пограбував і знищив Київ в 1169 р. князь Андрій володимирський (з міста Володимира, що коло Москви), хотїв Київське князївство підірвати, а своє нове князївство піднести. І пізнїйше ті князї володимирські умисно сварили українських князїв, аби Україна упадала, а їх держава (що пізнїйше стала зватись Московською), підносила ся та гору брала. Велике князївство на Українї ще було тільки в Галичинї — про нього скажемо слїдом.
Коли Україна так підупала й стратила силу, впала на неї страшна буря. Прийшла нова орда з Азії й знищивши Половцїв, що й так були вже під той час ослабли, буйним вихрем пролетїла над Україною. Були то Татари, инакшим іменем звані — Монґоли.
Монґольська орда кочувала на далекім Сходї, коло Амуру. Та в тій ордї зявив ся в тих часах войовник Темуджін, який злучив до купи всї части тої орди, почав підбивати сусїднї народи й землї і незадовго запанував над усїми краями від Китаю аж до Кавказу. Його внук, Бату (або Батий) на імя, пішов походом в чорноморські краї й знищивши Половцїв, став воювати українські і московські землї. Він хотїв тут заложити своє татарське царство і підбити собі сусїднї землї. Щоб привести до послушности й покірности. Татари мали такий звичай, щоб відразу як найбільше настрашити людей своєю нелюдськістю, аби потім боялись і не бунтувались. Тому городи, особливо більші, вони здобували й побивали людей без розбору й милосердя, а потім тим, які лишили ся, казали давати дань і бути послушними.
В 1239 роцї Татари напали на українські землї — ті що за Днїпром; узяли Чернигів і Переяслав, понищили міста, побили богато людей. На другий рік Бату перейшов Днїпро, приступив під Київ. Дика орда облягла місто як хмара: лїтописець каже, що від рипу возів, реву верблюдів, та іржання коней в татарських стадах, що йшли з ордою, голоса в містї не можна було чути. Князь утїк зі страху; люде боронились самі, як могли. Татари своїми таранами (такі повішені на шнурах бруси, що ними стїни розбивали) розбили мури
