22
Знаємо, що так було в Київщинї й на Волини по ріжних місцях, а мабуть і ще подекуди. Коли князї хотїли силою змусити тих людей до послушности потім, як Татари пішли собі над Волгу, люде не давались, боронились аж до останього, кликали в поміч Татар. А Татарам се було на руку, бо князїв вони боялись, що ті колись при добрій нагодї схочуть відборонитись, а самі люде, як почне жити кожна громада осібно, — для Татар будуть зовсїм безпечні: що схочеш, те можна буде з ними зробити.
Так на довший час не стало майже зовсїм князїв в Київщинї та Переяславщинї. В Чернигівщинї князї позоставались, але такі були дрібні та безсильні, що нїчого не значили. Намножилось їх за той час без кінця і Татари робили з ними що хотїли, нераз без вини убивали або проганяли. Сильна держава на Українї зістала ся тільки в Галичинї та на Волинї, і вона по татарськім погромі продержала ся ще цїлих сто лїт.
В Галичинї не було нїколи багато князїв: все знаходили ся такі князї, що вміли инших вигнати, а собі їх землї позабирати. Коли-ж тамошня княжа родина вимерла (року 1199), злучив до купи Галичину з Волинею (властиво часткою Волини) волинський княз Роман. Був то князь сміливий, завзятий, войовничий, а людям припав до вподоби ще й тим, що приборкав бояр, які були забрали велику силу в Галичинї й не давали просвітку людям. Тому й Кияне горнули ся до Романа й хотїли його мати своїм князем.
Та він скоро вмер, лишивши двох маленьких синів, і сусїди — угорський король та польський князь хотїли забрати його землї. Але люде тримали ся малих княжат, а старі вірні слуги їх боронили. Коли Романовичі виросли, вони зібрали в свїх руках всї землї галицькі й волинські. А що жили вони в згодї і все робили разом, то мали чималу силу, і за батьківським прикладом почали думати про те, щоб і инші українські землї до себе прилучити. Особливо старший з них, Данило, був меткий та рухливий князь.
Та саме тодї став ся татарський погром. Данило сховавсь від Татар, бо не надїявсь оборонитись, а як вийшли вони з його земель, почав збирати сили, щоб увільнити ся від них. Своїми та братовими силами він не надїявсь побороти Татар і тому шукав помочи у сусїдів. Папа римський, се-б-то найстарший владика католицької церкви, мав тодї велику силу й обіцяв Данилови помогти на Татар, як він буде йому послушний, пристане до католицької церкви. Папа обіцяв наказати католицьким королям іти на Татар, помогати Данилови, і Данило годив ся за се поєднати ся з католиками. Папа прислав тодї Данилу корону, казав його коронувати королем. Але помочи Данилови
