25
землї галицькі та волинські, бачучи, що бояре не живуть добре з своїм князем. Коли бояре свого князя вбили, зараз польске військо з одного боку, а угорське з другого рушили в Галичину.
Найстарший з бояр Дмитро Дедько, що правив тодї Галичиною, покликав Татар до помочи й з ними відігнав Поляків та Угрів. Одначе тим не скінчило ся: 35 лїт воювались Поляки та Угри з Любартом за галицько-волинські землї. Любарт хотїв їх собі задержати, Поляки та Угри хотїли собі взяти. Галичину опанували Поляки, Волинь держав Любарт.
Та незабаром то все змінилось. В Польщі, вмер король, не лишивши синів, тільки доньку. Найстарший з князів литовських („великий князь“) Ягайло, Любартів братанич, посватав ту королївну. Польські пани згодили ся видати її за нього з тим, щоб він охрестив свою Литву на католицьку віру (бо Поляки були католики) та щоб прилучив на вічні часи до Польщі всї землї, які до литовских князїв належали, отже й білоруські та українські. Ягайло на се згодив ся, бо хотїв бути королем над Польщею й Литвою, й списали таку умову про злуку Польщі й Литви в одну державу.
Сталось се в роцї 1385. Ягайло оженив ся з польською королївною й став королем у Польщі а Поляки надїяли ся, що тепер всї землї литовські, білоруські й українські їх будуть. Та воно не пішло так легко.
Самі землї не хотіли переходити до Польщі, бо під литовськими князями вони жили по своїм давнїм звичаям, а Поляки в тих землях, які забрали — от як у Галичинї, заводили польську та латинську мову, польські порядки, забирали ґрунти й роздавали Полякам,— як далї побачимо. Князї з литовського роду, що сидїли по землях українських та инших, теж не хотїли під Польщу йти. Брат Ягайлів у-перших Витовт схотїв стати великим князем та правити замість Ягайла в землях литовських. Почали ся за те великі суперечки — потягли ся вони більше як на півтораста лїт.
Поляки покликались на ту умову про злуку 1385 р., а литовські князї й пани казали, що вони на ту умову не приставали, а Ягайло зробив її самовільно, їх не питаючись. Вони вибирали собі великих князїв, які хоч узнавали польських королїв (Ягайлових синів та внуків) своїми старшими, але нї в чім їх не слухали й правили зовсїм на свою руку. Щоб досягти свого — мати литовські землі під Польщею, Поляки не раз умисно вибирали собі тих великих князїв литовських за королїв (бо то була та сама княжа сїмя — потомки Гедимина). Але і в такім разї литовські пани та князї правили своїм краєм окремо від Польщі.
