43
не могло, і козаки далї собі там пробували. А незадовго почала ся нова війна в Волощинї, і Полякам до неї стало треба козаків. Почали їх кликати, але козаки сказали, що підуть тодї тільки, як король відновить давнї вільности й права козацькі. Їм се обіцяли, і козаки на війну пішли, а сойм ухвалив, що військо козацьке мав бути на-ново. Було се дїлом старого гетьмана Самійла Кішки, що й головою в тій війнї наложив. Незадовго козаки прийшли ще до більшої сили, як перед тим, а на Українї тим часом стались такі річи, що очі всього українського народу звернулись на козаків. Досї тільки українські селяне бачили в козаках свою оборону й надїю, а тепер усї, хто хотїв боронити прав українського народу, до козаків почали звертати ся.
Що Українцям під Польщею недобре було, то вже ми бачили. Люде ріжного стану: селяне, міщане, духовні, а навіть і пани українські, котрі свого українського народу держались, терпіли ріжні недогоди, і всїм спільні були кривди, які дїялись українській народности, її мові й вірі. Кривди вірі були особливо дошкульні. В тих часах не розуміли так добре як тепер, що можуть бути ріжні віри в народї: можуть бути Українцї, православні, католики, унїяти, штундисти, ріжної віри, а всї одного народу, і свій народ будуть любити й для нього всього доброго старатись. Тодї так міркували: хто руської, православної віри, — той Русин, Українець, а хто польської — католицької, той Поляк. Тому справи віри кождому народови вважались найбільше спільними, і ті кривди, які українському народови дїяли ся в його православній вірі, ті найбільше всїм докучали, всїм станам українського народу були спільні, і на них всї українські люде озивались.
Вже було сказано, що пани й королї польські, слухаючи ся своїх духовних котолицьких, мали собі за обовязок віру католицьку ширити, а православну тїснити, аби православні приставали на католицьку віру. З початку думали вони навіть зовсїм православну віру знести, та що православні за свою віру дуже держали ся, то королї побояли ся так дуже їх зачіпати. Тодї надумали „унїю“, собто злуку, зєднаннє православної віри з католицькою. Богослуженнє, церкви, обряди — все щоб зіставалось на зверх так як було, а тільки щоб православні слухались папи, а в чім ріжнить ся сама віра, в тім вірили, як католицька церква учить (що Дух святий ісходить від Отця і Сина, — не Отця тільки, — що всї душі померших пробувають по смерти в чистилищу і там кару за гріхи відбувають, і иньше де-що таке).
