45
Найбільше й найславнїйше брацтво в тім часї було львівське: воно мало друкарню, заложило гарну школу, де вчило славянської й грецької мови. Але львівський православний владика дуже не любив сього брацтва, бо воно не тільки що не слухалось його, але ще й докоряло йому за непорядки. І він перший надумав перейти на унїю, щоб не мати клопоту з брацтвом.
Православні владики тодїшнї були здебільшого люде, що йшли в ченцї й на владицтва не ради Ісуса, а ради хлїба куса, як то кажуть: аби з церковних грошей жити роскішно та багато. Заходи брацтв коло церковного порядку більше їх гнївали як тїшили. Не досить було біди від Поляків, мовляли, а тут іще від своїх: міщане-братчики, шевцї та кожемяки, як їх владики прозивали, хочуть ними командувати, в церковних справах їм розказувати. А патріарх констатинопольський, старший над українською церквою, замість щоб за владиками обстати, ще й собі руку братчиків тягне, їх заходи похваляє.
Давнїйше патріарх до справи української церкви не мішавсь, і митрополит з владиками правили зовсїм по своїй волї. А тепер патріарх приїхав на Україну й почав робити порядки: митрополита скинув, де-яких владиків насварив і також загрозив, що скине, а з брацтвами тримав. А що не знав справ тутешнїх, то часом дещо і не впопад зробив, і владиків роздражнив до решти.
А король, пани, урядники польські — всї тодї докучали владикам, — чи то навмисно, шоб змусити їх до унїї, чи тому що звикли зневажати православну віру. Католицька церква тодї вже встигла поправити ся в Польщі, і католицькі священики та езуїти-монахи католицькі, що старались усякими способами скріпити сили католицької церкви, багато православних переманювали на католицьку віру. Прихиляли й панів, які ще між Українцями полишались, намовляли на унїю й православних владиків. Король обіцював, що владики тодї будуть мати таку ж честь і силу як владики (біскупи) католицькі, а нїхто не буде мати до них права, а брацтвам король накаже, аби у всїм були своїм владикам послушні.
Майже всї владики православні на се знакомились, щоб спекатись патріарха та брацтв, і списали постанову, щоб їм папі піддатись та на унїю пристати. Та коли довідались про се православні, то брацтва, а за ними й православні пани, духовні і всякого стану люде підняли голосний крик. Заявляли, що вони унїї не хочуть, що то владики роблять самовільно, а не мають на те права самі, без собору православних, і що православні їх за владиків більше не хочуть уважати. З панів особливо Константин Острозький (молодший) додавав
