Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/47

46

відваги православним, заохочуючи їх, аби унїї но приймали: обіцяв і оружною рукою буронити православної віри.

Деякі з владиків, настрашивши ся тим, відкинули ся від унїї, инші ж знову, покладаючись на поміч короля та панів польських, далї стояли при унїї. В 1596 р. зложений був собор в Берестї, і тут ті владики, що пристали до котоликів, проголосили унїю. Але иньші, разом з православними панами священиками й депутатами з ріжних країв і від самого патріарха, заявили, що унїї не приймають. А тих владиків, що унїю прийняли, патріарші посли засудили, що вони не мають бути більше владиками.

без рамки

Грецько-українська граматика, зложена в брацькій школї львівській і надрукована в брацькій друкарнї 1591 року.

Так роздїлились владики на унїятів і православних. Унїятів з початку нїхто не хотів слухати: православні хотїли їх поскидати. Але король обстав за унїятами, скинути їх не позволив. Навпаки — велїв священикам і людям слухати тих владиків-унїятів, а непослушних їм священиків казав скидати. Брацькі церкви за непослух казав замикати, а як опорожнялось якесь місце владиче або архимандриче, то ті місця давав самим унїятам. І так незадовго всї старші місця були заняті унїятами, а як вмерли сї владики, що зістались при православних, то православні лишили ся зовсїм без владиків.