Сторінка:Грушевський М. Про старі часи на Україні. Коротка історія України (для першого початку) (1919).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

4

Греки звати „Великою Росією“, а другу — Малою, се повело ся по ріжних писаннях. Але наші люде тої назви не прийняли. Прозивали Москалї наш народ „хахлами“, тому, що наші люде на головах тодї носили чуб а Москалї той чуб звали хахлом, але се було тільки призвище, а не імя, — як і наші люде звуть Москву кацапами. А тепер все більше прийнялось однакове імя для всього нашого краю й усього нашого народу — Україна, Українцї. Так звуть себе наші люде чи в Київі, чи в Харкові, чи в Полтаві, чи в Одесї, чи в Галичинї у Львові. Назва ся добра, стара, треба її держатись. А звідки вона пішла, се потім побачимо.

Такий великий край, як отсї українські землї, не може бути однаковий, не однакове в нїм житє, не однакове й господарство.

Давні степовики українські приборкують коней. Фіґурки з старинної грецької вази, зробленої за кілька віків до Христа, а знайденої в Чортомлицкькій могилї на Запорожу. (Срібні ниточки, котрі держать в руках сї степовики, порвали ся, бо були занадто тонкі.
 

Близше до Чорного моря, де міста: Одеса, Херсонь, Таганрог, Катеринослав, Єлисавет — там степ рівний, води мало, лїсу нема, земля родить добре, коли вміти коло того ходити, землї богато й окрім хлїборобства богато ще й тепер випасають товару й овець. Коло Днїпра і на схід від нього (коло Катеринослава, Кривого Рога, Юзівки) в землї богато залїза і камяного вугля, тому й богато фабрик і заводів. Се край полудневий, степовий. За ним на північ край середній — де Полтава, Харків, Нїжин, Черкаси, Винниця, Камінець: тут уже не така рівнина, є й балки, й горби, й гори, хоч не дуже,високі; богато води; є й лїсу трохи; земля урожайна, люде живуть густо, а годують ся з хлїборобства. Далї — від Київа і дальше, де Чернигів, Мозир, Пинськ, Володимир; Берестє, Холм, Львів — то край лїсовий; води богато, подекуди й занадто тої води та болота, земля не добра