49
Українцї мали тепер школу не гіршу від польських; з неї виходили письменні й учені люде на всю Україну. Також друковало ся в Київі богато книжок — на цїлу Україну. Окрім книг церковних виходили тут ріжні книжки в оборону православної віри против католиків і унїятів. В 1674 р. була надрукована тут і перша історія України — називала ся „Синопсис“. Правда, в нїй українська історія була помішана з московською, а богато де чого зовсїм бракувало, але за браком кращої, її потім богато разів передруковували.
Перший раз, по богатьох лїтах, відколи впала українська держава, дух вступив в український народ. Почув він свою силу, — що може чогось добитись і свого оборонити. Почув, що єсть він на світї, почули свою одність ріжні землї українські і ріжні стани, української людности. А на передї українського народу, як його щит і меч, як його оборона, стояла тепер козаччина.
Нїколи перед тим козаки не мали такої сили й слави як за Сагайдачного. Правительство польське зайняте було війною в Мосщинї (в тім часї Польща замало не знищила Московської держави). В тій війнї були йому потрібні козаки, й за те позволяло воно їм на Україні робити що хочуть. Або не так позволяло, як не боронило. Україна київська й заднїпрянська була в козацьких руках, були вони тут хозяями, і пани польські, на них оглядаючись, не важились і селян тїснити в сусїдстві козаків.
Тому й селянство тутешнє було далеко свобіднїйше та достатнїйше, нїж на Волини та в Галичинї, не дуже то позволяло панам над собою коверзувати й на кожний поклик готово було разом з козаками на панів повстати. Але поки Польща давала козакам у всїм свободу, до того не приходило.
Козаки тодї найбільше ходили на турецькі землї Чорним морем, аж до Константинополя та Синопа (на малоазійськім побережу). В 1614 р. знищили вони Синоп, попалили арсенал, де зберігали ся всякі військові й корабельні запаси, й наробили Туркам шкоди на яких 40 мілїонів. На другий рік на 80 човнах напали на околиці Константинополя, султанської столицї. Попалили кораблї, які там при березї стояли, знищили передмістя й пішли собі. Турецькі кораблі погнались за ними, наздогнали їх коло Дунаю, але козаки їх не злякались: кинулись на турецькі кораблї, порубали й забрали в неволю Турків, що були на тих кораблях, а самі кораблї привели під
