54
вославній вірі і вкраїнським людям. І все чекало тільки іскри, аби відразу спалахнути ясним огнем.
І тодї, каже старий літописець український, серед ріжних кривд, які українським людям робили ся, „натрапили на чоловіка одного, у которого відібрали пасїку, а та пасїка наробила лиха на всю Польщу“. А був тим чоловіком сотник козацький чигиринський Зиновій-Богдан Хмельницький.
Був він чоловік заможний, досить, учений, в війську козацькім заслужений; в пізнїйшім показав він себе як надзвичайний войовник і правитель та великого хисту і вдачі чоловік. Після повстання Павлюка настановлено його військовим писарем; по повстаннї 1638 р., як козаки не могли вищих урядів займати, настановлено його сотником чигиринським. Та не злюбив його підстароста чигиринський!
Намовив старосту, щоб відібрав від Хмельницького його батьківщину — хутір Суботов, бо він батькови Хмельницького попереднїм старостою був даний не на віки, а тільки „до ласки“. І відібрано йому той хутір, та ще як! Наслали людей, як самого Хмельницького не було дома, — поїхав десь у козацькій справі, — знищили майно Хмельницького, а хлопця, сина його так канчуками вибили, що він з того вмер.
Хмельницький став своїх кривд доходити, та його оскаржено як бунтівника, всаджено до вязницї і навіть свого житя він був непевний. Тодї, як пущено його з арешту, удав ся він на Низ. Як старий козак знав він там усї входи і виходи, і став збирати всїх, хто був з польського пановання невдоволений, аби кривд своїх доходити. Було се зимою з 1647 року на 1648.
Зібравши людей Хмельницький опанував Сїч — залога з реєстровцїв, що стояла тут, пристала до нього. Взявши в руки Запороже, повів він переговори з ханом кримським, щоб прихилити його до помочи козакам на Поляків. Хан тодї був недобрий на Поляків, бо довгий час грошей йому не давали, до того в Криму була розруха, був голод, і Татарам хотїлось війною поживитись. Тому хан обіцяв Хмельницькому, що пішле йому в поміч перекопського мурзу Тугайбея з великим військом. Велика се річ була для козаків; нераз уже й перед Хмельницьким ріжні гетьмани козацькі старали ся дістати поміч від Татар на Поляків, та се їм не вдавалось, а Хмельницькому вдало ся.
Коли висланцї Хмельницького понесли про се вісти по Українї між людей, що реєстровцї пристали до Хмельницького, і хан йому помагає, почав ся великий рух між людьми. Старший над військом польським (гетьман коронний називав ся) Потоцький, прочувши про
