55
се, почав ладитись і собі до походу. Наперед вислав на Хмельницького свого сина Стефана з польським військом і козаками, решту реєстрових козаків з драґунами виправив Днїпром човнами, а сам з своїм помічником (гетьманом польним) збирав головне військо з ним поволї посувавсь на полудне, чекаючи вістей від сина.
Тим часом син його попавсь у велику біду. Надїючись на свої сили йшов він не питаючись. А тим часом Хмельницький обступив його несподівано з своїм військом і Татарами на Жовтих Водах. Козаки реєстрові, що в тім війську були, прилучились до Хмельницького, а й ті що Днїпром плили — реєстрові та драґуни, також з Українців набрані, теж до Хмельницького пристали. Побачивши се, став Стефан Потоцький відступати. Але Хмельницький з усїм військом обпав його і погромив так, що сливе нїхто цїлий не вийшов.
Потім Хмельницький пішов на головне польське військо. Воно, не маючи вістей від переднього полку, теж почало відступати, але під Корсунем ударив на нього Хмельницький, загнав у засїдку й погромив також до решти. Обоз, гармату, все забрали козаки. З цїлого війська
