57
ваннє польського панства на Українї. При тім вони були певні, що й король сам хотїв би помогти козакам, та не може через панів — отже треба панам трохи нагнати холоду.
Тому по своїх побідах Хмельницький думає, що може й досить буде їм сеї науки. Росписав листи до ріжної польської старшини де виправдував ся з свого повстання, а до короля вислав послів, щоб козакам вернули їх давнї вольности, виплатили незаплачену плату та побільшили реєстр до 12 тисяч (стільки сам король хотїв побільшити для війни з Турками). Просив отже небагато, та сподївавсь, що по тих побідах козаки на Українї будуть панами, як за Сагайдачного, і нїхто їм того реєстру чи инших постанов не буде пильнувати.
Але саме під той час умер король Володислав, а пани, зібравши ся вибирати короля, одним разом казали козакам чекати з своїми справами до нового короля, а другим разом ухваляли збірати військо на козаків. До того ще впав тодї між повстанців кн. Ярема Вишневецький, великий ворог козаків, що знищили йому його заднїпрянські маєтки (Прилуччину та Лубенщину). Почав на Браславщині бити ся з повстанцями, зачепив ся з славним ватажком Кривоносом (Перебійносом), що про нього пісня споминає —
Гей не дивуйте, добрії люде,
Що на Вкраїні повстало —
Що за Дашевим, під Сорокою
Множество Ляхів пропало.
Перебийніс водить не много,
Сімсот козаків з собою.
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
.jpg)
Козаччину се дуже роздражнило. Хмельницький був з-під Білої Церкви відійшов до Чигрина, покладаючись на польські запевнення, що тепер козацька справа буде полагоджена. Тепер же знову рушив на козацьке пограниче, а далї на Волинь, де польські пани збирали против нього сили.
Польське військо напало на нього під Пилявцями. Воно було велике, але нездале. В першій же серьозній битві Поляки стільки потратили свого війська, що постановили відступити. Але поки ла-
