61
кому, й старшинї за се кінець зробилиб. Тому й не оповіщав людей, на чім згода стала, а всякими способами протягав її здїйсненнє. Козацьких військ не виводив звідти, звідки їм „трактат“ казав; польських панїв до їх маєтків на Вкраїну не пускав, і польського війська також.
Знав і те також, що й польські пани не хочуть Зборівської умови сповняти, — мовляв у нїй за-богато козакам і Українї попущено. Тому далї шукав помочи на Польщу по инших державах, сподїваючись скорої війни, і доконче хотїв відірвати ся від Польщі.
Справдї, вже на другий рік (1650) заносилось на нову війну з Поляками. Але що хан тримав ся Польщі й не хотїв козакам помагати, то вийшла натомість війна з Волощиною (Молдавою), котру Хмельницький немилосердно погромив за хистку й невірну полїтику її воєводи.
Тільки за рік пізнійше Хмельницький перетягнув до себе хана і почав війну з Польщею. Та хан і вдруге зрадив Хмельницького, під Берестечком, і знову Хмельницький мусїв з королем миритись. Се звав ся Білоцерківський трактат, він був подібний до попереднього, тільки для України ще гірший. Сповняти його Хмельницький не хотів, і в 1652 р. зачав нову війну. І сим разом татарська орда почала з королем накладати. Але Хмельницький уже не схотїв укладати з королем трактатів нїяких.
Досї він не мав иньшої помочи як тільки від Татар — та й то більше біди від них було як помочи. Тепер же прийшла до нього звістка, що московський цар намірив ся з Хмельницьким Польщу воювати, — тому Хмельницький не хотїв більше мирити ся з Польщею. Москву на Польщу намовляв він вже від самого початку війни, Московському цареви і хотїлось і боявсь він з Польщею зачинати. Хотїлось — бо сподївав ся від Польщі щось здобути. Давнї московські царі були з київського княжого роду, й вони все думали про те, як би забрати ті українські та білоруські землї, що за давнїх часів належали до київських князїв. До того-ж Польща недавно, за короля Жигимонта, богато краю забрала від Москви, і се Москві хотїло ся теж назад вернути. Але й бояла ся вона тої війни.
При тім же Хмелницький хотїв тільки помочи на Польщу, а Москва, як уже воювати з Польщею, то хотїла, щоб Україна прилучилась до Московської держави. Довго про се були переговори. Хмельницькому хотїлось як найскорше напустити Москву на Польщу, й для того згодив ся він піддатись з Україною під зверхність московського царя й зєднати Україну з Московською державою. І з кінцем 1653 р. повідомив його цар, що він з земським собором — скли-
