62
каними з усього царства людьми, порішив Україну прийняти під свою зверхність і разом з Українцями воювати Польщу. З тим разом вислав він своїх бояр до Хмельницького, аби від нього, від старшини козацької і від усїх людей прийняти присягу московському цареви.
Сї бояре приїхали до Хмельницького до Переяслава, і дня 8-го сїчня скликав Хмельницький раду козацьку військову. На нїй ухвалили пристати до Москви з тим, щоб цар зіставив Україну при її вільности і ворогам її не видавав. Тодї бояре закликали всїх до церкви, щоб присягти цареви. Але Хмельницький з старшиною зажадав, аби наперед бояре присягли за царя, що він вільности й порядків України порушати не буде й ворогам її не видасть. Такий порядок в Польщі був, — тай скрізь, де свобода має бути забезпечена, — що новий король насамперед складає присягу на закони й права, що буде їх сповняти, а тодї народ складає йому присягу, що буде його слухати й шанувати.
На те бояре сказали, що вони такої присяги не можуть зложити, бо московський цар — „самодержець“ і присяги своїм підданим не складає. Старшину се дуже збентежило, і вона не могла зрозуміти такого порядку, що царь не хоче присягти на захованнє свободи України. Але що бояре таки нїяк не хотїли присягти, то гетьман з старшиною, аби справи не розбити, — бо дуже хотїли мати московську поміч против Польщі, — згодились присягти на слово боярів-послів, що цар не тільки зіставить в цїлости права й устави, привилеї і всякі свободи України, себто її нинїшнїй самостійний державний устрій, а ще примножить і розширить.
Так сталась „Переяславська умова“, з котрою Україна пристала до Москви, „під високу царську руку“. Як з української так і з московської сторони на неї дивились як на непорушну умову, котру можна тільки за обопільною згодою змінити. Але вона була устна. Щоб цар її закріпив своєю грамотою, постановили, що військо пошле своїх послів до Москви і ті вияснять цареви та боярам українські порядки, права і вільности і цар їх потвердить своїм привилєєм. На тім гетьман і старшина присягли цареви й потім люде по всїх городах і селах присягли московському цареви.
Місяць потім вислав Хмельницький з старшиною своїх послів до Москви — умовити ся що-до дальших порядків на Україні, які мають бути. Та тут уже зараз виявила ся ріжниця між бажанням й плянами українськими й московськими. Сї роки — від самого повстання Україна жила як самостійна держава: вибраний гетьман з радою старшини й військовою радою правив усїм краєм. Хмельницький з старшиною хотїли й на далї задержати такій устрій, — щоб Україна самостійно
