Вони думали, що старшинї заманулось панувати на Українї над народом з польськими панами разом, і не хотїли старшини слухати.
Виговський, умовивши ся з Поляками, підняв повстаннє на Українї против Москви і сильно побив московське військо під Конотопом, але українські люде, особливо на лївім боцї Днїпра (в Полтавщинї та Чернигівщинї), здебільшого не схотїли за ним іти. Не хотїли під Польщу вертатись, тому не хотїли розривати з Москвою. Військо козацьке Виговського скинуло, кажучи, що се панський, старшинський гетьман, та вибрало знов Юрка Хмельниченка.
Ще воєводів і стрільцїв московських люде тодї добре не зазнали. Як зазнали, то кілька років пізнїйше уже на них самі бунтовались і скрізь їх по Українї побивали. Та все таки від тих воєводів не сподївались такого лиха, як від польських панів. А московські воєводи навмисно ще більше відводили людей від старшини: казали людям, що старшина їх хоче своїми підданими поробити, під Польщу запроторити, а цар їх хоче від старшини боронити, щоб вони від неї кривди не мали. І те роздвоєннє, що люде й старшина одні одним не вірили та наперекір робили, найгірше Україну підтинало та ворогам на поталу давало.
