72
На лївім боцї гетьманом вибрано Бруховецького, що так до людей придобрювавсь. Запобігав він ласки у Москви й Москва помогла йому на гетьманство дістатись, а тих полковників, що йому противились, смертю скарала. За московською волею пристав він на те, щоб Москва з українських людей податки збирала, й завела Москва свої нові податки на людей. Стали люде дуже на те нарікати й бунтовати, бо не хотїли нових московських податків, а Бруховецький радив Москві непослушні села та містечка палити та побивати.
Але люде бунтовали ся далї, і Бруховецький побояв ся, що так і його з гетьманства скинуть, і Москва йому не поможе. Тож і він забунтував проти Москви, казав побивати московських воєводів і хотїв з Москвою воюватись разом з правобічними.
На правім боці Днїпра Хмельниченка вже гетьманом тодї не було, перемінилось їх кілька, аж настав в 1665 р. гетьманом Петро Дорошенко. Він не хотїв з Польщею тримати, а надумав піддатись Туреччинї, щоб вона йому помогла від Польщі відборонитись. Думав він, до сили прийшовши, Україну до купи зібрати, Москву змусити, щоб зіставила Україну тільки під зверхністю царською, а українські справи лишила Українцям самим порядкувати, щоб нїхто до її управи не мішавсь. От саме тодї Бруховецький закликав Дорошенка, аби йшов Москву воювати. Дорошенко й прийшов, але тодї всї люде з лївобічної України пристали до нього, а Бруховецького вбили за його невірність.
Так Дорошенко став гетьманом обох сторін Днїпра і сподївав ся, що тепер Москва згодить ся на те, чого він хотїв — Українї свободу забезпечити.
Але під той час стала ся Дорошенкови в його сїмї пригода, і він, покинувши військо, спішно поїхав до Чигирина. Московські воєводи скористали з сього й почали свою роботу між Українцями. Ріжні люде стали говорити, що краще таки Москви триматись аби тільки свободу попустила Українї. Полковника Многогрішного, котрого Дорошенко замість себе лишив, вони проголосили гетьманом. Але й Многогрішний того-ж від Москви допевняв ся, що й Дорошенко — аби вона в українські справи не втручалась. Тодї й московські бояре стали водити та пробувати, котрий поступить з свого, Дорошенко чи Многогрішний. Многогрішний був слабший і пристав на московські бажання. Тільки недовго гетьманував, бо його старшина не любила і скинула, а собі нового гетьмана вибрала — Самойловича, Поповича призвищем.
Дорошенко тим часом накликав Турків, аби йшли та помогли йому Україну визволяти — усю, де лиш живе український народ,
