73
від Перемишля аж до Путивля, — так йому Турки обіцяли. Дорошенка тодї держала ся Київщина, полуднева Полтавщина й Запороже. На Запорожі тодї верховодив Сїрко, славний лицар — він Москві дуже протививсь, особливо відколи на Сибіру побував, боярами засланий без вини й права. Він тримав з Дорошенком. Але як люди довідали ся, що Дорошенко піддавсь Туркови, богато людей від нього відкинулось. Бо люде Турків боялись і ненавиділи як бісурменів, татарських братів, і з Київщини богато людей стало тїкати за Днїпро. В 1672 р. прийшли Турки Дорошенкови в поміч, вигнали Поляків з Київщини, Браславщини й Поділя, й віддали сї землї Дорошенкови. Але сей похід турецький ще більше настрашив тутешнїх людей. Особливо то їх гнївало й страшило, що турки малих хлопцїв забирали, турчили їх і в турецьке військо потім записували. Тому люде тїкали від Дорошенка.
Могила Сїрка на Запорожу.
Дорошенко переговорював з Москвою, що піддав сяб їй, як би вона його хоч на самім правім березї гетьманом лишила і в тутешнї справи не мішалась. Але Самойлович відмовляв московських бояр від того — бояв ся Дорошенка.
Та й Польща не приставала на те, щоб правобічна Україна була під Дорошенком, і протестувалась перед Москвою, а Москва недовго перед тим, в 1667 р., таку угоду з Польщею зробила, що крім Київа самого, вся Україна на правім боці Днїпра зістаєть ся Польщі, тільки лївобічна під Москвою має бути. Дуже Українцї за се на Москву тодї жалували, що вона Україною з Польщею подїлилась — против умови з Богданом Хмельницьким. І се правда, що як би Москва схотїла була Україну при її свободї держати, то Україна цїлаб Москви трималась, і не прийшло сяб їй з Польщею дїлитись.
Дорошенко ще кілька років держав ся на правім боцї. Завзятий козак був, не хотїв піддати ся Москві. Все думав якось тої свободи дійти. Але що мало не всї його покинули, за Днїпро повтїкали, не хотячи під Турком жити, то й він в 1676 р. піддавсь, як Самойлович з московським військом прийшов його з Чигирина виганяти.
