74
Хотїв в спокою свою старість дожити, коли не вдалось те, що він думав — Україну визволити, цїлу до купи злучити й над нею гетьманувати. Але Москва казала йому в московські краї їхати, і там він і умер:
Мов орел той приборканий |
Тай умер з нудьги. |
Забули тодї, а тепер спомянули за його завзатє!
Тодї Самойлович паном зістав ся, й решту людей з Київщини за Днїпро зігнав, і Київщина зістала ся пусткою. Москва відступила полудневу Київщину й теперішню Херсонщину Туркам, аби з ними помиритись. Одначе недовго по тім кілька полковників, між ними Семен Палїй, славний полковник фастівський, стали знову людей в Київщинї й Браславщинї садити, козаччину заводити, з Татарами та Поляками воювати, і знову віджила трохи країна. Навіть з Лївобіча люде стали туди тїкати, бо в лївобічній гетьманщинї також не солодко людям ставало.
Самойлович іще десять лїт був гетьманом по тім, як піддав ся Дорошенко. Але таки не потрапив московським боярам і вони казали старшинї його скинути, а вибрати на його місце ґенерального осаула Івана Мазепу. Самойловичаж на Сибір заслано, як Многогрішного перед тим, хоч вини нїякої анї за сим, анї за тим не було.
І Мазепа довго потрапляв Москві, хоч то й дуже тяжко було бо тодї новий цар Петро загадував Українцям ріжну небувалу службу: казав козацькі полки в далекі сторони посилати кріпости будувати, потім канали коло Петербургу копати, де сила силенна козаків погинула від незвичайного повітря й нездорової води. Дуже за те люде відказували на Москву й на Мазепу, що вислужуєть ся їй. Не любили також Мазепу, як і Самойловича за те, що дуже з новими панами-старшиною тримає, помагає їй панство на Українї заводити.
Петрик Іваненко, канцелярист військовий пробував з Запорожцями й Татарами Мазепу скинути, визволити Україну від тих нових панів та від Москви. Але Мазепу Москва боронила, а народ уже так від тих віковічних війн і повстань притомивсь, що й не рушив ся на панів.
Але Мазепа не був Українї ворог, навпаки любив її і в дечім добре для неї робив, Приміром, за школи дбав і їм помагав, любив мистецтво, будівництво, набудував гарних і роскішних церков на славу
